Корисно дізнатися...
Синдром «професійного вигорання» сьогодні переслідує більше половини людей в усьому світі.
«Вигорання» освітян має свої особливості через специфіку професії.
Діагностична методика «Дослідження синдрому «вигорання» Дж. Гринберга
Інструкція. Навпроти кожного висловлювання поставте 1 бал, якщо Ви згодні з твердженням, або 0 - якщо не згодні.
Текст опитувальника.
1. Чи знижується ефективність Вашої роботи?
2. Чи втратили Ви частину ініціативи на роботі?
3. Чи втратили Ви інтерес до роботи?
4. Чи посилився Ваш стрес на роботі?
5. Чи відчуваєте Ви втому або зниження темпу роботи?
6. У Вас болить голова?
7. У Вас болить живіт?
8. Ви втратили вагу?
9. У Вас проблеми зі сном?
10. Ваше дихання стало уривчастим?
11. У Вас часто змінюється настрій?
12. Вас легко розгнівати?
13. Ви легко піддаєтесь фрустрації?
14. Ви стали більш підозрілим, ніж звичайно?
15. Ви відчуваєте себе більш безпорадним, ніж завжди?
16. Ви вживаєте забагато ліків, що впливають на настрій (транквілізатори, алкоголь тощо)?
17. Ви стали менш гнучким?
18. Ви стали більш критично ставитися до особистої компетентності і до компетентності інших?
19. Ви працюєте більше, а відчуваєте, що зробили менше?
20. Ви частково втратили почуття гумору?
Обробка та інтерпретація результатів.
Підрахуйте загальний бал «вигорання» та оцініть рівень розвитку цього синдрому за наведеною нижче таблицею:
Рівні «вигорання»
Низький рівень Середній рівень Високий рівень «Вигорання»
0 - 7 8 - 14 15 - 20
Ми практично не звертаємо увагу на перші сигнали, які подає нам організм та нервова система. На другі сигнали також не реагуємо, і на треті...
Діти, яких ми виховуємо, навчаємо, хочуть бачити щасливого, життєрадісного педагога, який має почуття гумору. Віддача дітей та учнів такому вчителю, вихователю буде максимальною.
На що звертати увагу, щоб вчасно зупинити процес «вигорання»?
Де взяти сили, якщо їх майже не залишилось?Поговоримо про себе: коханих, красивих, щасливих! Повірте, ми варті того, щоб витрачати час, зусилля ще й на себе.
Синдром «професійного вигорання» є результатом хронічного професійного стресу. Саме в професії педагога цей феномен найбільш поширений і є наслідком тривалого впливу стресогенів на особистість.
Процес «професійного вигорання» дуже індивідуальний і характеризується комбінацією найрізноманітніших симптомів:
- загальне почуття втоми;
- вороже ставлення до роботи;
- загальне невизначене почуття занепокоєння;
- відчуття, що робота ускладнюється, а результативність знижується;
- негативізм;
- роздратованість;
- виснаженість;
- підозріливість;
- конфліктність;
- поведінкові зміни;
- ригідність (відсутність гнучкості);
- уникнення спілкування та дистанціювання від колег, однодумців.
В. В. Бойко характеризує компоненти синдрому «професійного вигорання», які проявляються на кожній з трьох стадій, розглянутих вище:
1. Напруження. Характеризується відчуттям втоми, емоційної виснаженості через професійну діяльність і виявляється в симптомах:
- сприйняття професійної діяльності та робочих стосунків як психотравмуючих обставин;
- незадоволеність собою, як професіоналом;
- відчуття безвихідності, бажання змінити роботу;
- високий рівень тривоги й депресія.
2. Опір. Характеризується надмірним емоційним виснаженням, яке призводять до емоційної закритості, байдужості, відстороненості, сильної перевтоми і виявляється у вигляді симптомів:
- неадекватне емоційне реагування, неконтрольований вплив настрою на професійні стосунки;
- розвиток байдужості у професійних стосунках;
- емоційна замкненість, відстороненість;
- згортання професійної діяльності - на професійну діяльність така особа витрачає все менше часу.
3. Виснаження. На цій стадії настає психофізична перевтома людини, спустошеність, порушення професійної комунікації, психосоматичні розлади. Цей етап характеризується симптомами:
- емоційна нечутливість та спустошення;
- зведення емоційного захисного бар'єру в професійних стосунках;
- особисте відчуження від учасників освітнього середовища;
- психосоматичні порушення
Технології профілактики та подолання явища «професійного вигорання» у педагогів.
- Навчіться розпізнавати стрес. Орієнтуйтесь на описані симптоми.
- Навчіться реагувати на ситуацію вчасно.
- Працюйте над формуванням навичок емоційно-вольової саморегуляції.
- Вчіться розв'язувати конфлікти та переводити їх в конструктивне русло.
- Визначте власні мотиви професійної діяльності.
- Оволодійте вміннями планувати час.
- Відрегулюйте свій режим життя: харчування, сон, прогулянки, побутові потреби тощо.
- Знайдіть час для хобі.
- Створіть ресурсну групу підтримки.
- Відпочивайте.
- Смійтеся, використовуйте почуття гумору.
- Будьте вдячними.
- Проводьте час на природі.
- Ходіть пішки не менше 30 хвилин на день.
- Малюйте, слухайте музику, танцюйте, співайте, читайте.