Біль втрати 

У такий складний для України час, коли втрати стали майже щоденними, маємо ще одного підступного ворога -COVID-19. Важко втратити рідних через автомобільну аварію чи після невиліковної хвороби. Як справитися і повернутися до життя ?

Є ситуація гострого горя - це раптова смерть близької людини. В таких випадках люди можуть потребувати психотерапевтичної допомогти, можливо, навіть медикаментозної допомогти. Але це не найважчий етап. Найважче в психологічному сенсі на людину чекає пізніше, коли приходить усвідомлення.

Головне завдання - щоб гостре горе стало інтегрованим. Тут не стоїть питання, що життя має стати таким, як до трагедії. Воно таким не стане. Але воно має стати іншим життям, в якому ця втрата інтегрована.

Важливо, щоб померла людина зайняла своє місце в пам'яті. З нею можна розмовляти, її можна пам'ятати, ви маєте право на емоції, але ви маєте усвідомити її смерть, а не жити минулим і страждати від почуття провини.

Другий варіант - це ускладнене горе. У таких випадках обов'язково потрібна спеціальна терапія.

У кожного свій рівень особистісного ресурсу, у кожного свій темперамент, свій досвід, свій рівень зв'язку з померлим.

У нормі в перші пів року після втрати повинні з'явитись перші позитивні емоції. Глибоку депресію людина повинна пройти протягом місяця.

Жінкам легше переживати горе, тому що в нашій культурі жінки проявляють емоції. Чоловіки, навпаки, повинні бути мужніми і тримати все в собі. Хоча вони насправді важче переживають втрати, ніж жінки.

Жінки здатні поділитися горем і прийняти підтримку іншого. А це як раз треба виплакати і виговорити. Тому потрібен психотерапевт, психолог. Потрібні близькі люди. Про це треба говорити, це з себе треба витягати і віддавати, плакати.

Правила і ритуали також існують не просто так. Це і поховання, і траур, і роковини. Ритуал дозволяє нам прийняти втрату.

Похорон - це дуже важка ситуація, але вона також терапевтична. Людину, яка померла, треба поховати спершу фізично, щоб потім психологічно знайти їй місце у своїй пам'яті.

Депресія, розлади сну, горювання. Всі ці емоції треба виплеснути.

При чому горе - це процес. Він може бути циклічним, може бути хаотичним. Буває, що людина начебто прийняла факт втрати, але потім стається якась подія - свято, ювілей, річниця шлюбу - і криза розгортається знову.

Адекватне горювання - це шок, потім заперечення, агресія, депресія, а потім поворотна точка - прийняття і формування нової ідентичності. І це нормальний процес, якщо людина не пройшла ці процеси, значить вона не прожила це горе.

Цікаво, що у кожної культури є свій підхід до переживання смерті, це накопичувалося сторіччями.

Перша стадія шоку триває десь 7-9 днів, і в нашій культурі ми маємо традицію 9-го дня.

Всі процеси аж до прийняття закінчуються приблизно через рік - у нашій культурі ми маємо роковини.

Весь цей час людина може стикатися зі зміною сну, апетиту, нападами страху, плачу, різкими змінами настрою, недостатньою мотивацією. Виникає сильне бажання усамітнитися. Все це - ознаки клінічної депресії. Але в цій ситуації це нормальне проживання горя. І це потрібно прожити.

Є і патологічне переживання горя, коли людина не проходить всі етапи. І там можуть бути величезні проблеми, коли без спеціаліста просто не обійтися.

• Галина Корба
• ВВС News Україна